Восени
І я по світу золотом розлита,
Як листя осені...Це сяйво неземне
Сховало недалеке наше літо.
І ти, мій спогад теплий і п'янкий,
По річці спогадів в минуле відпливаєш.
Твій образ непримушено-легкий,
Як ніжна хмарка, моє серце огортає.
Світлина осені...на березі мене...
Кохання наше. Світле. Неземне...
Н&К, 17.10.19
Свидетельство о публикации №120101704771