То вiддзеркалення?

Про владу можна чути всяке:
«Вони і те... Вони і се...»
І що ж у них: чи Україна,
Чи інше щось понад усе?

Проте вони то є вони.
А як живе звичайний люд?
Хіба всі праведні й святі?
А може, дещо інше тут?

Хіба слова любов несуть,
Нема неправди і проклятть?
А якщо є можливість вкрасти,
Тоді чого ж вони хотять?

А шлюб... Чи бездоганний він?
Хіба у всих «сухий» закон...?
Ой, люди... Зашморгом на вас
Давно висить гріха полон.

Народе, глянь який ти є:
Що думав, що казав, робив?
Бо все це – наче зерна, шо
Кидають люди у посів.

А далі сходи і плоди,
А після цього ще й жнива.
І що ти сіяв, те і жни —
Хіба ж ця формула нова?

І що за влада тобі треба:
Сумлінний, добрый господар?
Його за долари не купиш,
Не продають такий товар. 

До того ж, звідки узялися
Ті, хто при владі? Хто ж вони:
Чи не твої, народе, доньки,
Чи не твої вони сини?

Вони не з Марсу, рідні наче...
Проте, а може ж навпаки?
Народе, глянь но, що ж ти ніс,
Тягар який через віки?

Чи не тягар гріха тяжкого?
Бог кличе, але де ж ти, де?
Ось поміркуй: і хто ж до влади
В такому випадку пройде,

Коли народ лихеє робить,
Своїх гріхів не визнає?
Дивись, народе: може, влада —
То віддзеркалення твоє?

ПЕРЕВОД С УКРАИНСКОГО

Про власти можно слышать всякое:
«Они и то... Они и сё...»
И что же у них: может, Украина,
А может, что-то другое прежде всего?

Но они – это они.
А как живут обычные люди?
Разве они праведные и святые?
А может быть, кое-что другое тут?

Может, слова несут любовь,
Нет неправды и проклятий?
А если есть возможность украсть,
Тогда чего они хотят?

А семейная жизнь... Разве безупречно там?
Может, у всех «сухой» закон?
Ой, люди... Удавкой на вас
Давно висит греха плен.

Народ, посмотри какой ты есть:
Что думал, что говорил, делал?
Потому что всё это – как зёрна, что
Люди бросают в посев.

А дальше всходы и плоды,
А после этого ещё и жатва.
Что ты посеял, то и пожинай —
Разве эта формула новая?

И что за власть тебе нужна:
Совестливый, добрый хозяин?
Его за доллары не купишь,
Не продают такой товар.

И к тому же, откуда взялись
Те, кто при власти? Кто же они:
Не твои ли, народ, дочери,
Не твои ли они сыны?

Они не с Марса, родные вроде...
Но, может быть, наоборот?
Народ, посмотри, что ты нёс,
Какой груз через века?

А не груз ли это тяжести грехов?
Бог зовёт, но где же ты, где?
Вот подумай: и кто же до власти
В таком случае придёт,

Когда народ плохое делает,
Не признаёт своих грехов?
Смотри, народ: может, власть —
Это отражение твоё?