Нюхом духу дообнюхав
звичні стіни,
Господу подякую, що вхід
до раю є постійний.
Як лице то підніму,
мов в собачки єдновзір —
в очах ні тіні,
дякую; у триєдиную
постійність...
Марширують в гнів
взаємонечутливі війни:
Дякую, що Хліб мені
постійний.
Храми в Церкві різні,
Ти — надійна:
Возвеличу: Кров мені постійна.
Дари з церкви в небо
златосійні;
Добре ранком вдихать небо:
там постійність.
Одірвавсь од тіні, —
вільний птах.
Прилечу — до Тебе,
Бог зна — в якій
сіні.
Поклоняюся, зарошений,
в житах:
Ти надійна, Ти — постійна!..
11.09.2005
Зараження якостями
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2020
Свидетельство о публикации №120101702890
Свидетельство о публикации №120101702890
Рецензии