Серпень чатує на днині...
Небо – таке голубЕ!..
З давніх-давЕн і понині,
Мамо, ми любим тебе!
Серпень,
коли він з дощами,
Душу нудьгою шкребе,
Ми ж, під опікою мами.
Мамо, ми любим тебе!
Все ще забарвлені квіти;
В дії – бажання, любЕ!
Маму... ну, як не любити?
Мамо, ми любим тебе!
Серпня, за дниною днина.
Знову датУє себе.
Мамо, а ти в нас – єдина.
Мамо, ми любим тебе!
Ми любим тебе
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120101702709
Свидетельство о публикации №120101702709
Рецензии