Перейняла відьмацьку долю
Тепер живу не так, як всі,
Зрубала у дворі тополю,
Збираю трави по росі...
Не сплю я, коли місяць "в повні"
у очі людям не дивлюсь,
Залишилась звичайна зовні,
Та іншої СЕБЕ, боюсь...
Тепер не здихатись від неї,
До поки дихаю- моя,
Хто дума:"це лиш привілеї!"
Нехай но спробує, як я!...
Хто вірить, що у чарах щастя,
Любов безмежна "всіх і вся",
Що відьмі все легенько вдасться,
Хай настраждається як я!...
Як гнулась, мов билина в полі,
Коли плювали вслід усі...
Перейняла відьмацьку долю,
Збираю щастя по росі....
17.10.20
Живу
© Copyright: Людмила Прилуцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120101701989
Свидетельство о публикации №120101701989
Рецензии