Наводжу лад у внутрішнім бедламі,
там повно шкарлупиння з суєти,
недогризки образ, нервові злами,
і,звісно, ти.
Гадзиня з мЕне так собі, не дуже,
отож тепер прийдеться попотіть...
у папці споминів минуле тужить,-
не хоче жить.
То ж хоч, не хоч, берусь таки за справу,-
по лікті підгорнула рукава,..
ЗанЯття, якщо чесно, не цікаве...
Та й гірш бува.
Повимітала й вимила до блиску
всі закавулки... залишився ти.
Тре по життю, не розтуливши пИску,
твій образ дорогий в собі нести.
Ти
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120101701728
Свидетельство о публикации №120101701728
Рецензии