А В ГРУДЯХ ТАК РАДІЄ ДУША,
КОЛИ ОСІНЬ ЇЙ ПОСМІХАЄТЬСЯ.
ВІДКРИВАЄ СВОЇ СОКРОМА,
ЩО ТАК МИЛО КОЛЬОРАМИ МІНЯЮТЬСЯ.
БО ДУША МОВ ВЕСНА МОЛОДА,
ХОЧ РОКИ ЯК ЛИСТОЧКИ ОДЛІТАЮТЬ.
СТЕЛИТЬ ОСІНЬ З ЛИСТЯ КРУЖЕЛЯ,
ТАМ, ДЕ КВІТИ СУЦВІТТЯ ХОВАЮТЬ.
ВИШИВАЄ ОСІНЬ ЯГІДКИ ЧЕРВОНІ,
ТА ДАРУЄ НІЖНІСТЬ І СВОЮ ЛЮБОВЬ.
І СХОВАЛОСЬ СОНЕЧКО У ЇЇ ПОЛОНІ,
ВИГРАЄ У КРОНАХ ПОЖОВКЛИХ ДІБРОВ.
А СЕЛО ТАК ВЕСЕЛО МЕНІ ПОСМІХАЄТЬСЯ,
НАВЕРТАЄ МОЛОДІСЬ В ДУШУ ЗНОВ МЕНІ.
ТА ЧЕРВОНІ ЯГІДКИ СОКОМ НАЛИВАЮТЬСЯ,
БО ГУЛЯЄ ОСІНЬ ЗНОВУ НА СЕЛІ!!!
Вишива ос нь яг дки червон
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2020
Свидетельство о публикации №120101407902
Свидетельство о публикации №120101407902
Рецензии