***
Портал завіконня відчиниш ув осінь,
Хитку рівновагу поділиш на два,
Чернетку стару, що не знайдена досі,
Розірвеш на вицвілі з часом слова.
Виходить за межі густа порожнеча,
Баланс із нічого зійдеться нулем,
І хитрий круп’є, той що в шкірі овечій,
Поставить на зеро одну із дилем.
Були-не-були… Миготить і скрегоче
Диск, ловлячи згусток інсомних видінь,
А той, у метелику чорнім, регоче,-
Сукенку скидає незаймана тінь.
11.10.20
Портал завiконня вiдчиниш...
© Copyright: Фиолетта, 2020
Свидетельство о публикации №120101404226
Свидетельство о публикации №120101404226
Рецензии