В молитвi мати сина колихала

В молитві мати сина колихала.
Співала колискові та пісні.
І щастя для дитиноньки жадала...
А дні були веселі та сумні.

У різний час,у різні дні неділі.
У будні. У святкові. Вихідні.
Працюють й просять...руки загрубілі.
Від праці...долі синові,-в весні.

А серце мами наче ясні квіти...
Квітчасто пахне злагода в душі.
О Господи! Лишень здорові діти...
О! Янголи! Його не полишіть.

В скрутні години плакала немало.
Молила Бога,дякуючи враз.
І тільки добре синові благала...
І що хвилини,в миті,-в добрий час.

Дивилась в очі,посмішки ловила.
Як правило...Людиною лиш будь.
В дорогу на життя благословила...
Що ти,-"Людина" сину не забудь.

Де б ти не був,як склалися б дороги.
Ким би не став,ти серцем не черствій.
Схиляйся трударям,до долу,-в ноги...
Та біль і заздрість сіяти не смій.

Все буде добре в тебе синку,-чуєш?
Ти все зумієш,зможеш все пройти.
І гарний дім...в якому ти ночуєш...
І сад...де буде вся сім'я цвісти.

Добробут буде,праця та дружина...
Родина крепка,славна та міцна.
На таких сім'ях крепиться країна!
На чесних Людях держиться вона.

Я буду поряд,піснею стожарів...
Вогнем,добром та жагою тепла.
Ти вір у те...молитва як жоржина!
Із материнських уст,з душі,-зросла.
  (Понкратова.О.В.)