Грущу...

Я так сумую за тобою,
За тихим голосом твоїм,
Ти так далеко, не зі мною,
Останнім часом ми мовчим...
 
Ми не говорим про кохання
Не дивимось у очі ми,
Ця осінь пізня, вже остання,
За крок до білої зими..

І осінь ліс вбира ошатно
У діамантову росу...
Життя взяло,що мало взяти,
Здоров'я, молодість, красу

Так,час минає невблаганно,
Не повернути, що пішло..
Ми пізно розумієм: рано
Багато помилок було!

І накриває осінь-втома,
Туманом, листям і дощем,
Неначе сила невідома,
Пробуджує у серці щем..

Ми, ніби ми, і наче двоє.
на різних полюсах стоїм..
Я так сумую за тобою,
За рідним голосом твоїм....

І плаче осінь вітром в полі
Обпершись на моє плече:
"Не випросиш чужої долі,
А від своєї - не втечеш,.."

12.10.20

Я по тебе скучаю, милый,
Так сильно нужен голос твой,
Я без тебя теряю силы,
Я замерзаю, как зимой...


Всё чаще о любви - ни слова,
Всё реже взгляды, рук тепло...
Тебя забыть я не готова,
Но что-то важное ушло...

И чувство-жизнь проходит мимо,
Уже ничем заглушить,
Я так мечтала быть любимой
Я так хочу с тобою быть...

Мы, будто мы, нас будто двое,
Но мы на разных полюсах,
Я так мечтаю быть с тобою,
Хочу тонуть в твоих глазах...

Но плачет осень ветром в поле,
Уткнувшись мне в плечо опять:
Чужой не выпросить нам доли,
А от своей - не убежать..

14.10.20