Біда не втім, що хуртовина люта,
І що довкола все снігом замело.
Не можу взагалі ніяк заснути,
Все дивлячись в засніжене вікно…
Не в тім печаль, що є негода,
І не від того смуток наростає.
Й не від буревію мені шкода,
Що землю він снігом огортає…
Не в тому річ, що заметіль буяє,
І аж ніяк, не в тім, що – холоди.
Й також безупинно сніг кружляє,
Від цього зовсім не чекатиму біди.
І що пурга лютує, не в тім справа,
Що хурделиця та завірюха шаленіє.
Дивитися в вікно мені навіть цікаво,
Як снігом замести все підряд зуміє.
Не в тім нудьга, що снігом всюди
Запорошило все цілком довкола…
Порожньо на дворі, не ходять люди,
Площина навкруги безлюдна, гола…
А в тім халепа нагла, що не промине,
Що ніц не можу почуття я зупинити…
В тім, що ніяк не полюбиш ти мене…
І в тім, що я тебе не можу розлюбити…
Бiда не втiм...
© Copyright: Гэбриэль, 2020
Свидетельство о публикации №120101205574
Свидетельство о публикации №120101205574
Рецензии