С полочки корневища

Дивлюся у вікно потягу
І не лише я
А у вікні не осінь і падолист
У вікні прокручується моє життя
Рік як закінчилася війна
Недалечко залізнична станція
Не рідше двох годин їдуть потяги
Гуркочуть пасажирські і вантажні
По великому залізному мосту
Багато селян працюють у Запоріжжі
Мені біля трьох років
Замість іграшки магнето
Пристрій з ручкою який дає напругу
Десь так вольт 60-70 якщо прокрутити
Для виклику кореспондента
На другому кінці телефонного дроту
В той час я звичайно
Нічого цього не міг знати
Бо й запасу слів ще не мав
Друге діло Татусь
Що працював на залізниці зв'язківцем
Матуся була зайнята
Ще з меншою сестричкою
Моїм найкращим другом у майбутньому
Мою увагу привернула Бабуся
Яка в цей час вправно управлялася
Біля великої подвірної печі
З довгим рогачем випікаючи хліб
Пахощі від якого дражнили ніздрі
Тісто всю ніч нуртувалося в діжі
Йому так хотілося вирватися з неї
Цікаво куди б воно побігло
Замукала Майка
Наша славна годувальниця
Прийшла з череди раніше
Занедужав пастушок
Якось корівки знаходять свій двір
Тієї довгої хати зробленої навіки
З товстими майже метровими стінами
Із саману вже давно немає
Її збудував Дід Оксентій
Якого в 1937 році репресували
За безглуздим наклепом
Тож знав його лише по розповідям Матусі
Він ще до революції побрався
З Бабусею Палажкою молоді та красиві
Планували жити довго й щасливо
Народили чотирьох діток
То й зосталася з ними одна Палажка
Мав у домі колись своє місце й коник
Сіно для нього закидали аж на горище
На якому було цікаво бувати
Коли вже підріс
І міг по драбині піднятися до ляди
Відкрити її і на екскурсію
Там була сушка з саду
Бабуся сушила на сонці і в печі
Старі ікони різне господарське начиння
Через віконце в причілку
Падало світло а в ньому
Плавав золотий пил
У дворі був колодязь з журавлем
Журавель той з акації
Закопана рогатина а на ній
Довга жердина знизу з грузилом
Частина залізної рейки
А до високого кінця через цеп
З цеберкою треба було з силою
Тягти опускаючи вниз у колодязь
Набиралася вода і легко
Журавель підіймав холодну водицю
В довгому городі аж до лук
Чого тільки не росло
А в кінці викопана криниця
Зовсім неглибока з відображенням неба
В якій була джерельна питна водиця
З якої поливалися рослини...
Трохи далі Дід Оксентій з сусідами
Вирили довгу дренажну канаву
Яка вела до рівчака
Що брав тут початок з джерел
А по ньому в річку Конку
Зливалася поверхова вода
Дякуючи цьому заболочена низина
Стала придатною для землеробства
Та опісля Хрущовських реформ
Не колгоспникам зоставили лише коротенькі городи
Не поновлювані дренажні канави зникли
І земля стала знову болотом
А сьогодні й рівчак заполонили сміттям
Джерело зникло річка стає маловодною
Село спорожніло валяться покинуті оселі
Роботи на селі не стало
До Запоріжжя всього два коротенькі потяги
За день вранці і ввечері
Там на заводах постійні скорочення працівників
Пасажиро потік мінімальний
Залізничні колії заросли травою
Якась здичавілість
Порожнеча в душі і ззовні
Надворі двадцяте століття...
...Та ось вже й зупинка
І перерва споминам

12.10.2020р.


С полочки корневища

Смотрю в окно поезда
И не только я
А в окне не осень и листопад
В окне прокручивается моя жизнь
Год как закончилась война
Недалеко железнодорожная станция
Не реже двух часов едут поезда
Грохочут пассажирские и грузовые
По большому железному мосту
Многие крестьяне работают в Запорожье
Мне около трех лет
Вместо игрушки магнето
Устройство с ручкой которое дает напряжение
Где-то так вольт 60-70 если прокрутить
Для вызова корреспондента
На втором конце телефонного провода
В то время я конечно
Ничего этого не мог знать
Потому что и запаса слов еще не имел
Второе дело Отец
Работавший на железной дороге связистом
Мамочка была занята
Еще с меньшей сестренкой
Моим лучшим другом в будущем
Мое внимание привлекла бабушка
Которая в это время ловко управлялась
Возле большой подворной печи
С длинным ухватом выпекая хлеб
Благоухание от которого дразнили ноздри
Тесто всю ночь бурлило в бочёнке
Ему так хотелось вырваться из него
Интересно куда бы оно побежало
Замычала Майка
Наша славная кормилица
Пришла из череды раньше
Заболел пастушок
Как-то коровки находят свой двор
Той длинной избы сделанной навеки
С толстыми почти метровыми стенами
Из самана уже давно нет
Ее построил Дед Аксентий
Которого в 1937 году репрессировали
По нелепой клевете
Поэтому знал его только по рассказам Мамы
Он еще до революции обручился
С бабушкой Палажкой молодые и красивые
Планировали жить долго и счастливо
Родили четырех деток
Так и осталась с ними одна Палажка
Имел в доме когда-то свое место и конек
Сено для него забрасывали аж на чердак
На котором было интересно бывать
Когда уже подрос
И мог по лестнице подняться к ляде
Открыть ее и на экскурсию
Там была сушка из сада
Бабушка сушила на солнце и в печи
Старые иконы разная хозяйственная утварь
Через окошко в боковой стене
Падал свет а в нем
Плавала золотая пыль
Во дворе был колодец с журавлем
Журавль тот из акации
Закопана рогатина а на ней
Длинный шест снизу с грузилом
Часть железной рельсы
А к высокому концу цепляли цепь
С ведром надо было с силой
Тащить опуская вниз в колодец
Набиралась вода и легко
Журавль поднимал холодную водицу
В длинном огороде вплоть до лук
Чего только не росло
А в конце выкопана копанка
Совсем неглубокая с отражением неба
В которой была родниковая питьевая водица
Из которой поливались растения...
Чуть дальше Дед Оксентий с соседями
Вырыли длинную дренажную канаву
Которая вела к глубокому оврагу с ручьём
Что брало здесь начало из источников
А по нему в реку Конку
Сливалась поверхностная вода
Благодаря этому заболоченная низина
Стала пригодной для земледелия
Но после хрущевских реформ
Не колхозникам оставили только коротенькие огороды
Не возобновляемые дренажные канавы исчезли
И земля стала снова болотом
А сегодня и овраг заполонили мусором
Источник исчез река становится маловодной
Село опустело рушатся заброшенные дома
Работы на селе не стало
До Запорожья всего два коротеньких поезда
За день утром и вечером
Там на заводах постоянные сокращения работников
Пассажиро поток минимальный
Железнодорожные пути заросли травой
Какая-то одичалость
Пустота в душе и извне
На дворе двадцатый век...
...Да вот уж и остановка
И перерыв воспоминаниям

12.10.2020 г.