Я на камені сиділа,
І літала у думках…
Йти до дому не хотіла
З небом я і на вітрах.
Задивилися на річку
Хлюпотить собі водою,
Недалеко на узбіччі
Стоїть криниця під вербою.
Сама самісінька у полі,
Як покинута дівчина,
Ой ти доле, моя доле
В чому ж є моя провина?
Підійшла я до криниці
Зазирнула, там вода.
Захотілося напитись,
А водиченька жива!
Зорі падали із неба
Невідоме відчуття…
Це душі моїй потреба
Пити воду для життя!
Я на каменi сидiла
© Copyright: Татьяна Лемешко Безпалюк, 2020
Свидетельство о публикации №120101204634
Свидетельство о публикации №120101204634
Рецензии