Не спалось

Не спала, слухала весну
під осені свинцевим небом.
Усі думки лише про тебе…
Світає, мабуть не засну…

Не спиться… Сон тікає геть,
мандрує за високу гору.
В уяві дика коловерть…
Ні, не засну, вставати впору.

Ти знаєш, як душа щемить –
аж розриває власне тіло!
І не змовкає ні на мить,
вона завжди тебе хотіла…

Тобою марила завжди,
у всі часи тебе шукала…
Усе вдивлялася в сліди
серед безликого загалу…

Їй так хотілося тепла,
їй так хотілося кохання,
та не з тими життям ішла,
свій хліб ділила і бажання…

І ось нарешті – тільки ти,
коханий, бажаний, єдиний…
Тож поєднати назавжди
я прагну наші половини!

09.10.2020


Рецензии