З Вогнем не бавляться. А я
з ним подружилась ненароком.
Мені він брат, моя сім’я,
міцніє дружба з кожним роком.
Чернетки він мої бере,
щоби назавжди поховати,
і від усього, що старе,
він не гребує позбавляти.
Отак ми з ним і живемо:
хто пише, хто горить чи тліє…
І гаряче від тих думок,
що зупинити я не вмію…
Вогонь
© Copyright: Валентина Яроцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120100800326
Свидетельство о публикации №120100800326
Рецензии
Гарно! За чернетки та гребує - дякую (не вiдав, а може й забув...))
Неначе повернувся в такi далекi вже роки! Дитинства.
Вже, мабуть, не побачу свiй Славутич рiдний...
Сергей Моргулец 08.10.2020 20:24 • Заявить о нарушении
Неначе повернувся в такi далекi вже роки! Дитинства.
Вже, мабуть, не побачу свiй Славутич рiдний...
Сергей Моргулец 08.10.2020 20:24 • Заявить о нарушении
Дякую і я Вам, Сергію, адже мені теж в дитинство хочеться інколи повернутись, так для цього в мене є надійний спосіб: написати щось мовою батька. Мама була росіянкою, але ніяких тоді у нас "національних питань" не було - ні в школі, ні дома...
Славутич я бачила колись, розумію Вашу ностальгію.
Валентина Яроцкая 08.10.2020 21:26 Заявить о нарушении
Славутич я бачила колись, розумію Вашу ностальгію.
Валентина Яроцкая 08.10.2020 21:26 Заявить о нарушении