Ось i скінчилась епопея літа,
Ліси стоять і парки безголосі,
Земля осіннім подихом сповита,
Тихенько стука у віконце осінь.
Та календар термометру не втіха,
Плюс тридцять п’ять сьогодні знов на ньому.
І осені шепоче літо тихо:
— Свою корону не віддам нікому!
А осінь не спішила. Хай царює.
Лиш золотом оздоблює свій одяг.
Адже вона фактично владарює,
Вже швидкість набира осінній потяг.
Сумна погода, геть незрозуміла,
Полями суховії бродять босі,
Багаттями нещадно задиміла.
Холодна ніч дарує щедрі роси.
Танцює осінь свій шаманський танець,
Нема дощів. Земелька висихає.
В посадках — чорним золотом багрянець,
І по дорозі вітрюган гасає.
14. 09. 2020 рік
Картинка з інтернету
А осiнь не спiшила
© Copyright: Надежда Крайнюк, 2020
Свидетельство о публикации №120100608062
Свидетельство о публикации №120100608062
Рецензии
Щиро дякую, Вікторе, за коментар.
Рада візиту на мою сторіночку. :-)
Удачі в написанні нових творів!
Надежда Крайнюк 04.12.2020 22:33 Заявить о нарушении
Рада візиту на мою сторіночку. :-)
Удачі в написанні нових творів!
Надежда Крайнюк 04.12.2020 22:33 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.