Георгина... Чаклунка

Чаклунка
Жоржина
http://stihi.ru/2020/10/05/2895
------------------------------------------

У зайчика - луб’яна.
У лисички - крижана.
-Геть із зайчикової хати!
-Як вискочу, полетить твоя шерсть.
Казочка – жесть.
Його батько, його мати, його тітка дурнувата
недолюблюють мене.
Мати - в крик, уже б мовчала.
Батько - згадує коханку,
п’є, закусуючи салом.
Тітка - рухає до Замку (щось із Кафки),
в руках – жоржини.
Якби на те її воля, стояла б нині
на площі центральній міста.
Гола. І лізли б на неї, лізли.
Але, насправді, щоб там не захотіла,
жоден чоловік не торкався до її тіла.
Лишень чортик чорненький сидить на шиї
і виє.
В мене ж на чортячу шерсть алергія.
Його мати верещить: повіє,
вирву-вирву преріденькі твої коси!
А така прекрасна нині осінь...
- Кукуріку! Тікай же краще, лиско!
І щастя близько.
І я, хоч змучена, але така прегарна.
І хороводять: хмарка, хмарка, хмарка.

********************************


В зайчика - лубяная.
В лисички - ледяная.
-Прочь из зайчиковой хаты!
-Как выскочу, полетит твоя шерсть.
Сказочка - жесть.
Его батька, его  матка, его тётка глуповата
меня не любят, понятно.
Матка - в крик , уже б молчала.
Батька  - в думках про "коханку"* -
пьет, закусывая салом.
Тетка - - двигается к  Замку (как у Кафки),
в руках - георгины.
Как  бы на то ее воля, стояла б ныне
на площади в центре города.
Голая. И лезли бы на нее, лезли.
Но на самом деле, чтоб там ни захотела,
Мужчины  не прикасались  к тёткиному телу.
Только чертик черненький сидит  и воет
на её шее.
У меня же на чёртову шерсть аллергия.
Его мать  верещит : повия ***,
Вырву-вырву редюсенькие твои  космы!
А такая прекрасная нынче осень ...
- Кукареку! Беги же лучше, лиска!
И счастье близко.
И я, измученая, но «така прегарна».**
И хороводят: хмарно, хмарно, хмарно.

------------------

*) любовница
**) такая прекрасная
*** повия - шлюха