Синій смерк згасає, блідне в сіре,
Памороззю падає на трави.
Сонце постає яскраве, щире,
Туманище сизий вирина зі ставу.
Паморозь білява тане й блякне,
В тінь ховається, стає росою.
Подих затамовючи, клякну,
Усолоджуюсь, впиваюся ясою.
Світлом світ і свіжістю умитий -
Хороше як, Боже! День вродився!
Вересневим літеплом сповитий,
Соковитим яблуком хрумким налився.
З Вереснем п'ємо гарячу каву,
Сонце котиться, достиглий сонях.
Яблуком рум'яним, солодкавим
Сяйний день благословенний у долонях.
Сяйний день благословенний
© Copyright: Марина Степанская, 2020
Свидетельство о публикации №120100407538
Свидетельство о публикации №120100407538
Рецензии