Легким подихом вітру
Я до тебе прийду на зорі.
Обійму тебе рідний
За натрудженні плечі
І проміньчиком сонця
Зацілую я очі твої.
Закрию печалі,
Що жорстокий цей світ
Напророчив.
Я тебе, мій коханний,
Буду пестити ніжно вночі,
Коли місяць зійде
На небесній дорозі.
Тихим місячним сяйвом
Розстелюся під ноги,
Щоб дорога твоя
Не була в самоті і тривозі.
А коли, на світанку,
Знову сонце зійде,
Стану я вітерцем
І хмаринкою в небі.
Щоб тобі прохолоду
У спеку нести
І щоб ти відчував що я тут,
Біля тебе.
Легким подихом вiтру...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120100406754
Свидетельство о публикации №120100406754
Рецензии