Осінній сумний вечір.
Сонет написаний журбою,
жаринкою ще літо тліє,
і залишає слід собою,
горить у виноградній гроні.
І десь іде серед стерні,
спадає осінь на тендітні плечі,
пламеніє в далині,
радіють і плачуть блакитні очі.
Літа, літа,
неначе відриваю вас від грунту,
коли бува серед нехожених терен,
вдихаїш зворушливу спокуту,
тоді аж по горлі задере...
І тут же веселкова гра...
Зманіжене дівчисько.
Червоним лист на яворах,
і туман стелиться на травах
низько, низько.
осiннiй сумний вечiр
© Copyright: Галина Би-Локур, 2020
Свидетельство о публикации №120100404366
Свидетельство о публикации №120100404366
Рецензии