Я килим червоний прокину тобі.
Ступи, моя люба, на нього.
І ми не нашкодимо злетом собі,
Коли сподіватись на Бога.
Ти бачиш яким забудовано світ.
Від нього нам нікуди дітись.
Ото ж, пропоную загальний політ
У Всесват, бо ми його діти.
Здолаємо простір. Нам так повезло!
Лишається згоди нагода.
Оце, моє ліве, це — праве крило.
А там, понад нами, Свобода.
Ступила? І добре. Тепер — летимо,
Повітря наповнивши в груди.
Свого, до людського, тепла додамо
І нас — пам'ятатимуть люди.
Свобода
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120100402289
Свидетельство о публикации №120100402289
Рецензии