Поклик без поклику
Якась завита в ніч розпука...
Чого, скажи, шукаєш ти
на цих далеких, ганських луках?..
Чому освітлена душа
до сходу римами крокує
рядками ніжного вірша,
що знову пошук пророкує?..
Яка з прихованих причин
нарешті плюнути і жити,
ще зупиняє часу плин,
щоб мить на мить перетворити?..
За що краса південних зір
твої сліди лукаво плута,
немов би ти - жорстокий звір,
у простір Африки закутий?..
Кому в минулому здалось,
що світ - не ти, а задзеркалля,
яке по дзеркалу пройшлось
як відображення печалі?..
І де кордони пустоти,
що нею Б-г постійно грюка?..
Якісь незаймані світи...
Якась завита в ніч розпука...
Свидетельство о публикации №120100401684