ЦІННІСТЬ
Наступного, можливо, разу вже не стане.
Ніколи. Ні на погляд, ні на ледве мить.
І віч-на-віч чи ще колись вустами
Сплестися в візерунок пощастить
Заквітчано в розмаї нам й весняне
Світання стрітення чи повз не пролетить?
Хто знає це? Лиш провидіння п’яне,
Що грає долями й промовисто мовчить
В час гласу присуду. Німими голосами.
Туга в’яне і в марноті розп’ята шепотить
Про плинність доль і майбуття незнане,
Що вічне над життям все ж простримить
Й цілунок його згасне в згадку про кохане.
Ми зачакловані приречено. Рок вчить
Про дар щоразу враз єднатися серцями
І дотик рук хай кожен ніжністю щемить,
І обійматися, мов вперше та востаннє,
Й нехай весь світ у щасті пломенить…
Павло Гай-Нижник
30 вересня 2020 р.
Цiннiсть
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2020
Свидетельство о публикации №120100207051
Свидетельство о публикации №120100207051
Рецензии
