Святiсть. Маргарита Метелецкая

                «Сквозь грома, сквозь бури, звездопады,
                обходя измены и преграды,
                Ты летишь, свободою влекома -
                К своему дорогу ищешь дому..

                А. Матвийчук «Потерялась душа»

Ах, Осень - дивная, как все –
В рассветах, с травами в росе!
Ведёт осенняя дорога
Чтоб святость вымолить у Бога.

Толкует веще глухота,
Что за морями святость та.
Остерегусь я, чтоб не сбиться,
Чтоб долететь и исцелиться

От лжи, предательства и зла -
Чтоб милосердней жизнь была,
Чтоб боль ушла - невзгод предтеча…
И лишь Любовь правдиво, вечно

Играла б в сердце мощно, пьяно,
Как Бах, Шопен… на фортепиано…

Оригинал
    
                "Та крізь бурі, громи й зорепади,
                Оминаючи пастки і зради,
                Ти летиш, непідвладна нікому,
                Ти шукаєш дорогу додому!"
                А. Матвійчук "Загубилась душа"

     Ця Осінь - пройде, як усі, -
     В світанках з травами в росі,
     Де мій до Господа керунок -
     Просити святість на дарунок...

     Почує віща глухота,
     Де за морями святість та -
     І сокочуся, щоб не збитись,
     Щоб долетіти та зцілитись 

     Від суму, сумнівів і зрад,
     Від злих земних кричущих вад,
     Щоб біль минув - супутник звичний...
     І лиш Любов - правдива й вічна

     Заграла в серці гучно й п'яно,
     Як Бах..., Шопен...на фортепіано...