Останні подихи тепла.
Вже осінь золотить сади.
Блакитне небо ніби з скла,
Не за горами холоди.
А там вже вкриються поля
Периною пухких снігів.
Замерзнуть ріки і земля,
Не чути буде журавлів.
А зараз ще листок летить
Із вітром в вальсі закружляв,
Натанцювавшись в якусь мить,
До рук тобі із неба впав.
Червоно-жовтий, аж горить,
Немов би каже:-Я вогонь!
Він знову з вітром полетів,
Торкнувшись до твоїх долонь.
Сміється осінь золота,
З берізки скинувши фату,
А та стоїть немов свята,
Не прикриває наготу.
Я обіймаю білий стан.
Торкаюсь ніжно до кори.
Хоч розумію це -обман,
Та уявляю, що то ти.
Цілую тіло молоде,
Мені на плечі покладе
Берізка віти. Лист впаде
Й мене у осінь поведе.
Осiннiй етюд
© Copyright: Виктор Гала, 2020
Свидетельство о публикации №120100107455
Свидетельство о публикации №120100107455
Рецензии