Як хочеться почути знову ті слова,
Що були сказані тобою.
Слова кохання, доброти, спокою
Ті, від яких п’яніла голова.
Але на жаль їх не почую.
Лише в душі залишаться вони.
І будуть там поки живу я,
І будуть душу зігрівать мені.
Та, що поробиш, така вже доля
Дісталась не проста мені.
Осталася одна, як колосок у полі
І лише діти не дають жити в імлі.
Все ж душу гріють спогади всі ті,
Яке життя ми прожили з тобою,
І хоч слова твої були прості,
Та завдяки тобі була сама собою.
Ділили все з тобою навпіл,
І радість у житті й розчарування.
І не було у нас: це Я, це Ти -
Мабуть оце і є кохання.
Серпень2020
Як хочеться почути знову
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2020
Свидетельство о публикации №120100103400
Свидетельство о публикации №120100103400
Рецензии