Ти благала до сліз.
Може вправду, хтознА,
Щоб не пнувся, не ліз,
Що не Я — «крутизна».
Може, вправду крутим.
Усміхавсь я тобі.
В тебе очі, як дим:
Голубі-голубі...
Бачу тринь-деревА.
А згори, на сукУ,
Наче біль ножова,
Душу крає:— Ку-ку!
Саме зараз, тепер,
На крутому горбІ,
Я знемІгся… помер.
Воскрешати — тобі.
На прохання «руки»,
Може в правду,
хтозна.
Ще за нами — роки,
Ще — моя крутизна.
Крутизна
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120100102653
Свидетельство о публикации №120100102653
Рецензии