в темноту. у пiтьму

когда опускается день в темноту,
когда замирают в мире все звуки,
звенящую, слышишь ты вновь тишину,
и вспоминаешь про поиска муки.

смысла, себя, слов, ощущений,
воспоминаний чего-то, о чем ты забыл,
молитв, улыбок, лиц, откровений,
людей, и того, о чем ты просил.

ты мучительно пробуешь вспомнить начало,
чтоб попробовать все изменить, починить,
вернуть ту мечту, которая знала,
в каком направлении тебе надо плыть.

где-то там, далеко, ты наверное мог бы,
отыскать ту мечту, твою лишь, одну,
в тот момент, когда, замирают все звуки,
когда опускается день в темноту.



коли поринає день у пітьму,
коли завмирають у світі всі звуки,
ти тишу дзвінку, знову чуєш одну,
і згадуєш знов про пошуку муки.

сенсу, себе, слів, відчуттів,
згадок, якi вже не пам'ятав,
моліннь, усмішок, облич,  і осяянь,
людей, і того, про що ти благав.

ти намагаєшся болісно, згадати початок,
у спробах владнати все, та ще й правки внести,
повернути ту мрію, яка вже щось знала,
у який бік тобі, потрiбно плисти.

десь там, далеко, ти напевно ще міг би,
відшукати ту мрію, твою лиш одну,
у ту мить, коли завмирають всі звуки,
коли поринає день у пітьму.