Ще не раз озирнуся в уяву,
На далекого обрису з’яву;
На своє неприкаяне «Я»,
Де моя невпізнАнність – моя;
Невгамовність і тУга колишня;
Колискова, півнеба і вишня,
І зозулі із’явне : «КУ-КУ» –
Не забуто наявність таку.
Навіть, з бруду росток очерету,
Не байдужа із’ява поету.
З ЯВА
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120093002567
Свидетельство о публикации №120093002567
Рецензии