Пісок мов сніг. Вздовж моря йду босоніж -
Лоскоче сонце вії, сліпить очі...
Ти десь далеко, відстань та, що поміж
Нами лягла струмками сліз дівочих.
Спливає час розлуки у зітханні.
Не так яскраво світять в небі зорі.
Холодні ночі без твого кохання,
І сни якісь сумні, напівпрозорі...
І знов світанок й знов про зустріч мрію...
Я так втомилась, море не втішає.
Щось на душі, як після буревію.
Щось неспокійно... щось передчуваю...
Татіана Максімова
27.09.2020 р.
Ти десь далеко...
© Copyright: Татиана Максимова, 2020
Свидетельство о публикации №120092901701
Свидетельство о публикации №120092901701
Рецензии