Через кілька років, тебе знову зустрів
і подумав, що ти не змінилась,
від тих днів та часів, де тебе я зустрів
у житті так багато здійснилось.
Твої очі сині, ніби волошки на вершині
змінились за роки на голубі,
і жодної не бачу в тебе зморшки
яка можливо б личила й тобі.
Такий портрет пишу я не для всіх,
лише для тих, кого я в пам"яті зберіг,
а зараз бачу це обличчя наяву
і Бога дякую, за прикрість та любов свою.
Я б написав багато ще віршів,
шкода, не залишилось більше олівців,
а завтра буду знову їх писати
щоб їх без винятку, змогли всі люди прочитати.
Укр. Такий портрет
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2020
Свидетельство о публикации №120092800582
Свидетельство о публикации №120092800582
Рецензии