Лiту навздогiн
Співає «Тік» : «Далеко до зими…»,
Автівка мчить повз скошені отави,
Прощальний знак пташиними крильми, -
Скрипічний ключ осінньої октави.
Ген край дороги соняхи в строю,
Змужнілі вже пригрілися на сонці,
І ронять зерня в теплу ще ріллю,
А літа промінь тане на долонці.
Асфальту стрічка тягнеться за пруг,
Автівка мчить, тримаюсь на четвертій,
Зустрічне листя, схоже на вертух,
На склі танцює з вітром в круговерті.
То я за літом мчуся навздогін,
Скажи, ти знаєш, - чи таке можливе?
Дозволиш, - поруч, тулячись колін
Твоїх, присяду чемно і цнотливо.
Тримай обіт - ніколи не забуть
Ті зорі-зерна в перестиглім літі,
Ятриться в них і щем, і дивна суть
На Терезах розхристаного Світу.
Свидетельство о публикации №120092608024