Іду тривалий час я шляхом
У тунелі, де немає світла…
Прожогом, тремчу зі страху,
Бракує там мені повітря…
Прохід цей забирає мою силу,
І манить дати різко задній хід…
Я вибрала, напевне, злу годину,
І йти туди було зовсім не слід…
Так манить марево примарне
Десь здалеку, і ледве видне…
І навіть небо там безхмарне,
Знається, гарне, не огидне…
От і біжу туди на всіх парах,
Щоб свою душу відігріти…
Очікую якийсь отримать знак,
Котрий поможе зрозуміти…
Проте, не скінчиться, мабуть,
Гонитва за оманливими чарами.
Це – шлях в нікуди… Іншу суть
Можливо угледіть за хмарами.
Радіти треба всім речам простим,
І цінувати кожну добру мить!
Тоді не буде огортати душу дим,
І лиху в серці вогник не згасить!
Шлях в нiкуди
© Copyright: Гэбриэль, 2020
Свидетельство о публикации №120092603627
Свидетельство о публикации №120092603627
Рецензии