Лина Костенко. Века живут в давнишнем фолианте...

            * * *
Века живут в давнишнем фолианте.
Душа моя, прощений ты не ждёшь.
А дождь всё также ходит по веранде
экологически опасный дождь.

И одинокая в пространстве мглистом,
в космическом летит с людьми Земля.
И шепчет дождь опавшим листьям,
так, как тебе ночами я.

          22.09.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


          * * *
Віки живуть в старому фоліанті.
Душа шукає не прощення — прощ.
А дощ так само ходить по веранді,
екологічно небезпечний дощ.

І сам на сам зі Всесвітом імлистим
летить Земля із людством на плечі.
А дощ шепочеться із листям,
як я з тобою уночі.

         Лина Костенко


Рецензии