Ударила ластівка в груди...
Упала, а біль — через край,
Я винесу з себе на люди,
Поскаржиться люду нехай.
Оця, необачна пташина,
Себе сполохнула з небес.
За свідка мене полишИла,
А я, ніби нею воскрес.
А з лету пташиного зримо,
Мій відчай долає межУ —
І прямо – у груди... і мимо
Шпурляє мене з віражу.
Біда є такою усюди :
Як блискавка на водограй,
Удариться ластівка в груди,
А біль – через край…
через край.
_______
* ластівка: (звістка)
Через край
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120092602112
Свидетельство о публикации №120092602112
Рецензии