Осінь жовта, срібляста, мила,
Ти прийшла в цей рік спокійно.
Вранці листям зашелестіла,
Я терплю меланхолійно.
Колись ти Пушкіна стомила,
Я ж терплю тебе постійно.
Завжди люблю твої морози
І сум, що викликає сльози.
Я чикав на твоє дихання,
Коли лист перший ще не впав,
Повітря свіже на світанні,
Я це душею відчував.
Літо, спека, розчарування...
Це серпень все заповідав.
І з осінню треба зміритись,
Хочеться ковдрою накритись.
Я люблю ранню осінь завжди
Ще не погасли надії,
Це той час, який вчить назавжди
Відкидати тих, хто без мрії.
Звичайно будуть ще холоди
І будуть у нас події.
Осінь, відкрий свою стихію,
Відправ мене в меланхолію.
23.09.2020.
ОС НЬ
© Copyright: Мирослав Манюк, 2020
Свидетельство о публикации №120092509252
Свидетельство о публикации №120092509252
Рецензии