Закритi дверi

Закриті двері. Осінь. Вітер свище.
І барабанить дощ в моє вікно.
Проймає холод...глибше, глибше, глибше...
Не зігріває випите вино.

Стихає ніч, проникливо гортає
Щоденник із минулого життя.
Та спогад снами густо заростає.
Нехай...Бо спогад той - серцебиття!

Немає смутку, болю, ностальгії.
Лише смиренне долі прийняття.
Зволожені сльозою довгі вії...
І стримані у серці почуття.

Закриті двері. Ранок. Прохолодно...
Невдовзі завітає вже зима,
Торкнеться серця ніжно, благородно...
І посміхнеться ніби жартома...


Рецензии
Закрыты двери. Осень. Ветер веет.
И барабанит дождь в мое окно.
Пронзает холодом сильнее и сильнее.
Не согревает крепкое вино.

Стихает ночь, виденья проступают
Сюжетами из прожитых минут.
Воспоминанья снами пробегают,
Мурашками по коже там и тут.

А грусть и ностальгия без причины
Смирением, судьбе наперекор,
Слезами проливаются обильно,
Подслушивая сердца разговор.

Закрыты двери. Ясно и свободно.
Повеет вновь зимы аперитив.
Коснется сердца нежно, благородно.
И улыбнется в шутку превратив.

Марк Миколуцкий   19.10.2020 16:32     Заявить о нарушении
Красивый перевод получился, Марк. Спасибо.

Таисия Шашилкина   19.10.2020 19:47   Заявить о нарушении