Небесна просинь трішки не така,
Змінила її осінь-чарівниця,
Хмаринка пропливає ще легка,
Дзюрчить в струмку холодная водиця.
Осінні квіти в кожному саду,
Метелики барвисті ще літають,
Все робить так чаклунка до ладу.
Й птахи уже у вирій відлітають.
Птахи летять у вирій до весни,
І їхні гнізда всюди опустіли,
Здіймаються у небо всі вони,
Але чомусь ні трішки не раділи.
Летять у небі клином журавлі,
Летять вони і голосно курличуть,
Любов несуть до рідної землі,
Журливо попрощатися нас кличуть.
У золото одягнені сади,
А ліс отримав трішечки багрянцю,
Дозріли на деревах всі плоди,
І листя вже пускається до танцю .
Небесна просинь, вранішня роса,
Нічна легка осіння прохолода.
В усьому незбагненна є краса –
Така в красуні-осені ця врода.
22.09.2020 р.
Осiння врода
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120092203142
Свидетельство о публикации №120092203142
Рецензии