522. Василь Стус. А чтоб тебе не встретилась беда!

незаконченное

А чтоб тебе не встретилась  беда!
Чтобы тебя несчастие минуло,
ведь и при камушке журчит вода
и осокА по горлышко нырнула,
и кладка волосата и шумна
кричит, кричит – в манере своевольной,
какой оборонился мир весь вольный,
когда вдруг треснет медная струна -
живой смарагд, безумье, ярость, раж.
Одно лишь плохо: стежка не про нас
и мы в другой раз перейти не вольны.

А щоб тебе не здибала біда!
Бодай тебе нещастя проминуло,
бо жебонить при камені вода
і осока по горличко впірнула,
і кладка волохата й голосна
кричить, кричить — в тій барві божевільній,
якою обігнався світ весь вільний,
коли мідяна тріснула струна —
живий смарагд, цямриння, шал і сказ.
Одне лихе: та стежка не про нас
і вдруге перейти ми вже не вільні.


Рецензии