Пiшла
Пішла туди назавжди, навіки,
І серце, наче в птахи, не заб'ється,
ЗакІнчились дороги і стежки.
Ніколи на порозі не зустріне
І слухавки вже більше не візьме,
ЗалИшилася хата й рідні стіни,
Й квітник, що посадила, одцвіте.
Пішла у засвіти і слова вже не скаже,
Не дасть пораду й більш не запита,
На ліжко відпочити не приляже,
Бо обірвалося матусине життя.
Так несподівано пішла вона за обрій,
Назад дороги звідти ж бо нема,
Молюся, щоби там було їй добре,
Адже життя прожила недарма.
Пішла у засвіти, пішла за небосхили,
І Ангелом тепер вона для нас,
В серцях живе, безмежно всі любили,
Та в інший світ її покликав час.
Покликав час, бо свічка догоріла,
Останній подих ненька віддала,
Любити нас вона рідненька вміла,
Найкращою матусею була.
З сестрою ми уже осиротіли,
Бабусі й прабабусі вже нема,
Багатство все віддати б ми воліли,
Щоб мамочка живою ще була.
Пішла з життя, від нас помандрувала,
І та дорога тільки в один бік,
Коли піде, нікому не сказала...
Таким коротким був матусин вік.
19.09.2020 р.
Свидетельство о публикации №120092104944