Ремесленник. Рус. Бел
Он глину мял, он спать не мог ночами,
Не вылезал из низенькой гончарни
И хлеб макал в кувшин, что с молоком.
Ветра сметали лист с большой дороги,
Березок мокли голые колени
И от прохлады вздрагивала тени,
И корни под землей сплетали Боги.
Равнины, красный пламенел пожар,
Холодным золотом – не сжатая стерня.
То была жизнь из осени огня,
Художник чувствовал, в ней Божий дар.
Остатки веры, собственной свободы,
Как черепки дробил он молотком.
Художник был обычным чудаком,
В художнике ремесленник жил годы.
***
Рамеснік! Быў відавочна дзіваком!
Ён гліну мяў, ён спаць не мог начамі,
Не вылазіў з нізенькай ганчарні
І хлеб мачаў у гарлач, што з малаком.
Вятры змяталі ліст з вялікай дарогі,
Бярозак моклі голыя калены
І ад прахалоды ўздрыгвала цені,
І карані пад зямлёй спляталі Багі.
Раўніны, чырвоны палымнеў пажар,
Халодным золатам - не сціснутае ржышча.
То было жыццё з восені агню,
Мастак адчуваў, у ёй Божы дарунак.
Рэшткі веры, уласнай волі,
Як чарапкі драбніў ён малатком.
Мастак быў звычайным дзіваком,
У мастаку рамеснік жыў гады.
Перевёл на белорусский язык Максим Троянович
Свидетельство о публикации №120091703181