Напевне голову схилю над чистим полем України.
Скажу як сильно я люблю,всі краєвиди Батьківщини.
Тут мама коси запліта учила нас себе кохати.
Немов той янгол в небесах,бо мати...завше буде Мати.
Тут батько й дід,на цій землі,за неї здавна воювали.
Щоб наші крихітки малі,ні болю а ні горя мали.
Не знаний нами цілий світ,і нами люд від так не знаний.
Напевне я і ще скажу,як край ціню я свій коханий.
Я люблю землю,цілий світ.Що зрання бачу й вечорами.
На вишні,в саду білий цвіт,та тихий голос...голос мами.
Я поважаю кожен рід,у кожнім краю де є люди.
І вірю в те що на землі,між нами мир вже скоро буде.
Над чистим полем,ключ птахів,заполонили чисте небо.
Тож відбиватись від гріхів,у своїм серці певно треба.
Наступить злагодженість в нім,настане в нім квітуче поле...
І стане щастя над усім,а не оте що в серці коле.
(Понкратова.О.В.)
Над чистим полем
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120091701915
Свидетельство о публикации №120091701915
Рецензии