Про що мовчиш ти, велетню платане?
Утаємнич мене в глибини своїх дум -
У тихім шелесті почую про жаданий
Весни прихід і про осінній сум...
Чи, може, ти згадав жагучі поцілунки
Закоханих вночі, під тінню крони -
Ти чув серцЯ, що стукотіли лунко,
У почуттів солодкому полоні!
А пам'ятаєш, як у травні колискову
Тобі солОв'я в вітті щебетало?..
Як пестив тебе промінь світанкОвий,
Як листя його любощі всотАло?..
Про що мовчиш ти, велетню платане?
Про літо, що розтануло, твій сум
Чи враннішні осіннії тумани?..
Я не порушу тайну твоїх дум.
Платан
© Copyright: Петренко Ольга, 2020
Свидетельство о публикации №120091605236
Свидетельство о публикации №120091605236
Рецензии