Аж поки час завзятий
На тишу прирече,
Вчимося розмовляти
Ми мовою очей.
І лагідна та мова,
І слізна, і ясна.
В ній кожне боже слово
До серця вирина…
Ти дивишся у вічи,
У вир майбутніх зим.
Розгойдується вічність
У погляді твоїм.
Майбутніх весен спогад
Й осіння млість із тих,
Що впрок для нас у Бога
Припасена із втіх.
Старанно і натхненно
Вчу погляда урок,
Аж поки підморгне нам
Щедріша із зірок.
Тече вода глибока.
Пливеш під небом ти,
Щоб у зіниці ока
Криницю зберегти.
Аж поки час завзятий
На тишу прирече,
Вчимося рятувати
Світлиною очей.
Ірина Юрчук
Погляд
© Copyright: Ирина Юрчук, 2020
Свидетельство о публикации №120091604578
Свидетельство о публикации №120091604578
Рецензии