Ти кохаєш.
Глибоко... відкрито... безмежно...
Світ змінився і проситься нині знайтись
у невидимих рухах, які обережно
зігрівають весну охололу колись.
Ти кохаєш!..
І люди, що в’ються навколо,
вже прозорі, немов ідеальний кришталь
почуттів, за якими ніхто і ніколи
не побачить в очах замаскований жаль.
Ти кохаєш!
Долоні шукають долоні,
щоб спинити часу невблаганного плин,
але сили небесні занадто ще сонні,
щоб сприйняти твій вибір омріяних змін.
Ти кохаєш...
І щось, зігріваюче, ллється
у відкритий сосуд неземної душі,
для якої земне існування минеться
та не щезне, заховане серцем в вірші.
Танок у пелюстках
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120091603884
Свидетельство о публикации №120091603884
Рецензии
