Нема здачi

   Немає здачі

Куди дівати стариків?
Усіх отих тремтячих, сивих,
Слабих, негарних, некрасивих,
Незграбних – мов дітей малих!
Що повінню спливли роки,
Що працювать -- нема вже сили,
Що їх з роботи попросили
Або й самі -- в сльозах -- пішли?
Куди подіти всіх старих?
Кульгає з паличкою старість,
Бо дома їжі не зосталось –
Аж сонце кривиться згори.
Бюджет розподілить – задача.
Та… знов ніде немає здачі!
І знов нічого не купить!
Весь світ ворожий, світ недобрий,
Весь на диби встає, мов кобра --
Готовий заковтнуть, убить.
Категоричні молоді:
Немає здачі в магазині!
Неприйняте благання лине,
А дома – ані картоплини,
І точишся, немов билина,
І знов – на хлібі і воді.
Куди ж вас – що життя не варті?
Чи, може, як у гордій Спарті --
Зі скелі – хворих і калік?
Усіх, хто відробив, відхрупцяв,
Відбігав, відходив, відтупцяв –
А все чіпляється за вік?
Та де ж знайти – такої кручі?
Та ви ж -- мов черв’яки, живучі!
Як без патронів патронташ –
Лиш зайвий на бюджет вантаж!
І скільки ж вам отут писало:
Мов, у старих – ідеї мало,
Вам тільки б ковбасу та сало
(А ми й самі не проти -- це ж!).
На вас – і міни, і снаряди,
І «точки У», і крапки-«гради»,
Війна, знущання, голод, зради –
А вас і дустом не доб’єш!
А ми вам – ціни, голод, хамство,
Ослячу впертість (рос. упрямство) –
А ви все знову -- за своє ж!
Папір – потерпить, ручка – пише.
Хто на старих нерівно дише,
На наші слізоньки гіркі –
Нам правди нічого бояться:
Десь років через десять – двадцять –
Самі ви будете такі!
Ураз – нікому не потрібні:
Близьким чужим, далеким рідним --
І сонце не проб’ється в тьму!
Верблюду в вушко -- не пролізти.
Заплачете – та буде пізно!
І вам повісить старість грізна
Жебрацьку торбу, мов чуму!
Бо так голодна бабця плаче:
Бо їй у вас – немає здачі!
                15.09.2020