Сергей Вит Берсенев. Прижми. Рус. Бел
ни вздохом чувственным, ни взглядом...
Блуждают пальцы по вискам:
понять – желанна и близка...
И слово сказанное свято...
Прижми... Представь, я – оберег...
Я обниму сильней удава...
Скажи – какой же это грех,
когда душа взлетает вверх,
и ноты выше на октаву?
Прижми, и – кто во что горазд!
Не отличить где рай от ада....
Так было много-много раз...
А неприемлемый отказ
на волю выпускать не надо...
Прыцісні
Прыцісні да сябе, не адпускай -
ні ўздыхам пачуццёвым, ні поглядам...
Блукаюць пальцы па скронях:
зразумець - жаданая і блізкая...
І слова сказанае свята...
Прыцісні... Прадстаў, я - ахоўнік...
Я абніму мацней удава...
Скажы - які ж гэта грэх,
калі душа ўзлятае ўгару,
і ноты вышэй на актаву?
Прыцісні, і - хто як папала!
Не адрозніць дзе рай дзе пекла....
Так было шматліка-шмат разоў...
А непрымальную адмову
на волю выпускаць не трэба зноў...
Перевод Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120091502758