А все ще буде. Знаю. Все ще буде.
Не поміж нами. А у нас з тобою.
Плітки не зранять душу, й пересуди,
Бо довгий шлях розлуки - був судьбою.
Ми поруч йшли, самі того не знавши,
Та сум самотності спивали поодинці.
І не розгледіли в мізерному, як завше
Це сяйво ніжності, що вже текло край вінця.
Блукали по чужих світах і долях.
За вистраждане - плачено роками.
Дай, Боже ж, налюбитися уволю!
Хоч витвір часу й сивіє над нами.
Цей довгий шлях - сліпучих таїнств промінь,
Освячений струмочками жадання...
Відчуймо ж почуттів глибинну повінь -
Бо найдорожче те, що є останнє.
А все ще буде...
© Copyright: Валентина Осипенко, 2020
Свидетельство о публикации №120091308618
Свидетельство о публикации №120091308618
Рецензии