Моисей Фишбейн Река

      Мойсей ФІШБЕЙН

          РІКА

Із небуття правічності текла,
І спека відбивалася у плині,
Точився час повільно, по краплині,
І кожна з них торкалася тепла,
І птах ширяв у білій височіні,
І тінь його завмерлого крила
На плин лягала, і вода несла
Не тінь саму, лише відбиток тіні.
Оту спекотну споконвічну мить,
Оту густу, повільну крапелину,
Завмерлу в білім просторі юги,
Ріка несла крізь темряву століть,
І вже не чути нам отого плину,
І в безмірі зникають береги.

1975 р., Київ   
               
        Моисей Фишбейн
            
             Река

Из бездны вечности она текла,
Жара клубилась и густела в стрежне,
И время там цедилось безмятежно,
По капле, изнывая от тепла.

Орел парил в небесной, белой пене,
И тень его застывшего крыла
Ложилась нА реку, и та несла
Не тень его – лишь отраженье тени.

Тот знойный миг в полуденном дыму,
Ту каплю времени, что неподвижно
Застыла в белой мгле – несла река
Размеренно, через столетий тьму.

И вот уже течения не слышно,
И в бесконечьи тают берега.

Перевод с украинского Ильи Липеса

1975 год, Киев