Сергей Стукалов. Не заснуть на плече. Рус. Бел
У идущего как в никуда,
Ночь безмолвствует.Видимо,песни - ни к месту...
Ветер ,прыгает на провода.
Как - напившись брюту -невеста
...Я наивность в словах принимаю как воду,
Да и к нежности,издавна -
Настежь ворота души
Я обжёгся семь раз об навязшую в сердце,свободу,
Где непрухи расклад, как голимая моль мельтешит
Посему я печален - смолчу. Да и свечи,на отдых просились...
И свистит одиночество, празднуя вновь торжество
Промелькнёт как курьерский (лет 200 назад) Рождество,
Как престранная синяя благость и милость...
***
...Не заснуць на плячы
Ў ідучага як у нікуды,
Ноч маўчыць.Мабыць,песні - ні да месца...
Вецер ,скача на правады.
Як - напіўшыся бруту -нявеста
...Я наіўнасць у словах прымаю вадой,
Ды і да пяшчоты,здаўна -
Насцеж душы вароты
Я абпаліўся сем разоў за прыліплую сэрца бядой,
Дзе няўдачы расклад, як галімая моль усе ноты
Таму я сумны - змаўчу. Ды і свечкі,на адпачынак прасіліся...
І свішча адзінота, святкуючы зноў урачыстасць
Прамільгне як кур'ерскі Каляды ў празрыстасць,
Як мне дзіўная сіняя дабрыня і літасць.насніліся...
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120091205958